Національний заповідник «Батьківщина Тараса Шевченка»
(Моринці, Шевченкове, Будище, Вільшана Черкаської обл.)

З метою збереження Шевченківських меморіальних місць на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 1992 р. створено Державний історико-культурний заповідник «Батьківщина Тараса Шевченка» на базі нерухомих пам'яток історії, культурної спадщини та природи сіл Звенигородського району Черкаської області: Шевченкового (колишня Керелівка), Моринців, Будища, – відтворених меморіальних садиб у Моринцях та Літературно-меморіального музею Тараса Шевченка в с. Шевченкове (існує з 1939 р.), пов'язаних із життям і творчістю Тараса Шевченка. Указом Президента України від 26 січня 2006 року заповіднику надано статус національного з подальшою назвою – Національний заповідник «Батьківщина Тараса Шевченка».

Національний заповідник «Батьківщина Тараса Шевченка» об'єднує історико-культурні комплекси: Літературно-меморіальний музей Т. Г. Шевченка в с. Шевченкове, музей історії села Вільшана, Моринський меморіал. Коли говоримо про Будище, то зримо постають три старезні дуби, кожному з яких близько тисячі років. За переказами, в дуплі одного з них Тарас ховав свої малюнки. Неперебутня життєдайна енергетика, що струменить з віковічних велетнів, передалася юному Шевченкові. Тут він вперше відчув напругу тисячоліть, під їхніми могутніми плечима знаходив прихисток.

Історія заповідника починається із садиби в Керелівці, де пройшло дитинство Тараса. Дворище не було дідівщиною Шевченків, а належало селянинові Тетерюку. На ньому стояла хата з яблунею, клуня, повітка та інші господарські споруди. Усе це 1816 року відкупив батько Тараса, Григорій Іванович Шевченко, при добрій грошовій помочі свого батька та рідного дядька. Після смерті батьків садибу успадкував старший син Микита, а по ньому – його діти.

Організатором збереження місця, де стояла хата батьків Тараса Шевченка, був фельдшер керелівської земської лікарні на прізвище Нетесюк. Тоді склалася діяльна громада селян, що попри заборони властей, робили все можливе для гідного пошанування пам'яті Кобзаря. Огородили місце, де стояла хатина, посадили квітник.

1908 року громада встановила й перший пам'ятний знак – жорнове коло з написом: «Тут була хата Тараса Григоровича Шевченка».

Згодом на садибі поставили гіпсове погруддя Тараса Шевченка. Пізніше його замінили невеликою постаттю Кобзаря в кожусі. 1927 року на тому ж постаменті з'явилося погруддя поета, зроблене з цементу і піску талановитим звенигородським скульптором Калеником Терещенком.

Будівництво літературно-меморіального музею почалося 1935 року, а на початку березня 1939 р., в переддень 125-ї річниці з дня народження поета, музей відкрили для огляду.

Музейні матеріали розповідають про життя і творчість Т. Г. Шевченка. Привертають увагу оригінальні речі – стіл, лава з Шевченкової хати, меблі з Енгельгардтового маєтку, стародруки, мистецькі вироби народних майстрів с. Керелівка, подарунки, що надійшли від родичів Т. Г. Шевченка.

 

Використано матеріали сайтів http://taras-shevchenko.in.ua/ та http://www.batjkivshhyna-tarasa.com.ua/.