Літературно-меморіальний будинок-музей Тараса Шевченка (м. Київ)

Літературно-меморіальний будинок-музей Тараса Шевченка – філія Національного музею Тараса Шевченка. Тут Т.Шевченко проживав з весни 1846 до свого арешту – 5 квітня 1847 року.

Історія будинку

Дерев'яний будинок зведений у 1835 році в колишньому провулку Козине Болото. Це характерна дерев'яна споруда першої половини XIX століття, яка збудована за «типовим» проектом, призначеним для вузьких вулиць і провулків. Невеликий одноповерховий будинок з мезоніном був збудований із соснових колод завдовжки 8 сажнів і завширшки 4 сажні (1 сажень – 2,134 м).

Крім сіней, у ньому було шість кімнат. Стояв він на цегляному напівпідвалі, в якому було 4 кімнати, кухня і пральня, покритий був дранню, нашитою в чотири яруси. Обгороджена дощаним парканом садиба з невеликим садом займала ділянку завдовжки 13,5 і завширшки 10 сажнів. Білостінний фасад виходив на вулицю трьома вікнами з наличниками і віконницями. Типовий будинок незначного чиновника.

Господарем будинку був колезький секретар, чиновник 14-го класу Іван Житницький, добрий знайомий Івана Сошенка, лист якого допоміг молодому Тарасові вступити до Академії мистецтв. І.І.Житницький був зятем брата художника-самоука Степана Превлоцького (одного з перших художників-наставників поета) та другом ще одного художника – І.Сошенка.

Проживання Тараса Шевченка

У цьому будинку Тарас Шевченко оселився після свого повернення із Седнева напровесні 1846 року.

Разом з Тарасом Шевченком мешкали двоє його приятелів – художник Михайло Сажин та поет Олександр Афанасьєв-Чужбинський.

Помешкання Тараса Григоровича складалося з невеликої кімнати, вікна якої виходили на вулицю, та майстерні, розташованої на мансарді.

Тарас Шевченко разом з Михайлом Сажиним малював київські краєвиди, сподіваючись видати альбом, присвячений Києву. В цей час Т. Шевченко працював у Київській археологічній комісії і за її завданням створив серію архітектурних пейзажів у різних губерніях України.

У квітні 1846 року Тарас Шевченко пристав до Кирило-Мефодіївського братства, таємної політичної організації, заснованої з ініціативи Миколи Костомарова. Не без впливу Шевченка укладено статут та інші програмові документи кирило-мефодіївців.

Улітку 1846 року Т. Шевченко написав балади «Русалка» та «Лілея», використавши усні народні легенди і перекази.

27 листопада 1846 р. Тарас Шевченко подає заяву на імя попечителя Київського учбового округу про зарахування на посаду вчителя малювання в Київському університеті, на яку його затвердили 21 лютого 1847 р.

У березні 1847 р., після доносу, почалися арешти членів братства. Шевченка заарештували 5 квітня 1847 р., відправили під конвоєм до Петербурга й ув'язнили в казематі так званого «Третього відділу».

Історія будинку після арешту Шевченка

З часом будинок і садиба зазнавали змін. На 1876 р. площа зросла до 325 квадратних сажнів. Поступово змінювалися також оформлення фасадів і розпланування приміщень будинку.

Після смерті І.І.Житницького в 1889 р. будинок успадкував його син. У 1900 р. половину садиби продано інженеру Тельтіну. Через шість років весь будинок перейшов до С.Петерсон, яка володіла ним до 1917 р. Після 1917 р. будинок став власністю держави і до 1925 р. використовувався як звичайне житло.

Музей

У 1923–1924 рр., під час обмірювання буд. 8 на Хрещатицькому завулку групою студентів Архітектурного інституту під керівництвом професора В. Кричевського, мешканці розповіли про чутки, що тут жив Т. Шевченко. В. Кричевський перевірив ці відомості й з'ясував, що, дійсно, Т. Шевченко жив у ньому в 1846 р.

12 серпня 1925 р. Київський окружний виконком дає розпорядження управлінню комунального господарства про відселення мешканців, проведення ремонту та передачу будинку у відання Академії наук. Василеві Кричевському належить не тільки сама постановка питання про реставрацію, а й художнє керівництво оформленням будинку-музею, створення художніх проектів кімнат, майстерні й саду.

10 листопада 1928 року було урочисто відкрито музей для відвідувачів.

Протягом 1928–1941 рр. музей поповнився оригінальними роботами радянських художників, експозиція час від часу змінювалася. Проте в повоєнний час експозиція була бідною і недосконалою.

У 1969–1973 рр. проведено комплексну реконструкцію будинку із завданням відновити вигляд будинку часів перебування в ньому Т. Шевченка.

Після реставрації 1992–1995 рр. створено нову експозицію «Тарас Шевченко в Києві». Нинішня експозиція в повному обсязі розкриває тему перебування Т. Шевченка в Києві під час трьох його приїздів на батьківщину, насамперед проживання його в будинку 1846 року.

Фондова колекція музею складається з унікальних цінностей: меморіальних речей Т. Шевченка, його офортів, автографів, фотографій, першодруків  творів поета. Представлено акварелі М.Сажина, унікальні гравюри краєвидів Києва, світлини 19 століття, роботи видатних художників на шевченківську тематику, твори декоративно-прикладного мистецтва. За спогадами сучасників відтворено кімнату, в якій жив Тарас Шевченко.

Сприятлива аура музею дозволяє відволіктися від сірої буденності й поринути у світ творчого натхнення і спокою.

 

Використано матеріали сайту http://taras-shevchenko.in.ua/