Музей однієї книги – «Кобзаря» Т. Г. Шевченкa (Черкаси)

Музей однієї книги – «Кобзаря» Т.Г. Шевченка – було відкрито 19 травня 1989 р. на честь 175-річчя від дня народження поета. Він є відділом Черкаського обласного краєзнавчого музею. Розташований у меморіальному будинку, в якому з 18 по 22 липня 1859 р. в родині купців Цибульських проживав Т.Г. Шевченко. На початку ХХ ст. будівля була реконструйована і частково змінила свій зовнішній вигляд. Вона розміщена в історичному центрі Черкас на розі сучасних вулиць Хрещатик і Байди-Вишневецького. У 1989 р. на будинку встановлено меморіальну дошку і вісім тематичних бронзових вставок за мотивами творів з «Кобзаря».

Біля витоків ідеї та створення музею стояла Ольга Михайлівна Шарапа, прапраправнучка Тараса Шевченка по братові Микиті, і саме вона очолює заклад від часу його заснування.

Структурно експозиція музею поділяється на кілька розділів: прижиттєві, посмертні й сучасні видання творів Т.Г.Шевченка, переклади та перебування поета в Черкасах. Фонди музею налічують понад 6 тис. експонатів і постійно поповнюються, особливо за рахунок рідкісних видань «Кобзаря», закордонної шевченкіани та подарунків.

У музеї зібрано чимало раритетних видань «Кобзаря», у тому числі в перекладах мовами народів світу.

Власне «Кобзар», яким його тепер знає увесь світ, склався не відразу. Перше видання було здійснено в Петербурзі в 1840 році за сприяння Євгена Гребінки. У цей «Кобзар» тоді ввійшло лише 8 творів Тараса Шевченка: «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка», «До Основ'яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч» і вірш «Думи мої, думи мої», написаний спеціально для цього збірника, який є ніби епіграфом не лише до цього видання, а й до всієї творчості Т.Г. Шевченка. Вихід цього «Кобзаря», навіть урізаного царською цензурою, – подія величезного літературного і національного значення.

У світі збереглося лише декілька примірників першого «Кобзаря», один з них є гордістю черкаського музею.

У музеї експонується ще одне прижиттєве видання поета – «Кобзар» 1860 року, надрукований коштом цукрозаводчика і мецената Платона Симиренка (з ним Тарас Шевченко познайомився у Млієві під час своєї останньої подорожі по Україні 1859 року). Симиренко виділив для видання «Кобзаря» 1100 карбованців. Це видання вийшло значно повнішим за попередні (17 творів і портрет Шевченка).

Також в експозиції представлено чимало інших цінних і не менш рідкісних видань Шевченка – багато діаспорних видань, майже 40 «Кобзарів», перекладених іншими мовами, дуже цікаві видання 1920-х років (ці «Кобзарі» друкувалися на газетному папері і дуже зачитані, адже в період українізації перших років СРСР мали величезний попит). Крім того, у фондах музею є велике зібрання шевченківських листівок, значків, медалей, плакатів тощо.

Від 2008 року до дня народження Тараса Шевченка в музеї «Кобзаря» місцеві митці влаштовують виставку «Черкаські художники у вінок шани Кобзареві».

 

Використано матеріали сайтів Черкаського обласного краєзнавчого музею та http://taras-shevchenko.in.ua/.