Музей «Заповіту» Т. Г. Шевченка

Музей «Заповіту» Т. Г. Шевченка було відкрито 18 квітня 2008 року в колишньому будинку щирого друга поета, переяславського лікаря А. О. Козачковського. Саме в цьому будинку в ніч на 25 грудня 1845 року Т. Г. Шевченко написав безсмертний «Заповіт».

Експозиція музею в хронологічній послідовності розкриває історію нашого краю козацького періоду через призму її розуміння Т. Шевченком, розповідає про перебування поета на Переяславщині.

Перші чотири зали, об’єднані темою «Переяслав історичний», знайомлять відвідувачів з добою звитяжних лицарів, сміливих козацьких походів, боротьби із запеклими зовнішніми та внутрішніми ворогами. В експозиції є колекція української, польської, російської зброї ХVІІ – XVІІІ ст., козацькі люльки, порохівниці, народна картина «Козак Мамай» ХVІІ ст., унікальний портрет Богдана Хмельницького роботи невідомого художника ХVІІ ст., козацькі клейноди ХVІІ ст. та ін.

Наступні чотири зали експозиції – меморіальні кімнати: вітальня, кімната для гостей, у котрій жив Т. Г. Шевченко, бібліотека та кабінет лікаря А. О. Козачковського – відтворюють інтер’єри кімнат першої половини ХІХ ст., що допомагає передати дух тієї епохи, наблизитися до обстановки, в якій жив і творив поет у 1845 та 1859 рр.

Три літературно-художні зали розповідають про навчання Тараса в петербурзькій Академії мистецтв, ранню творчість поета, а також знайомство Т. Г. Шевченка з багатьма переяславцями та особисто з господарем будинку, про «Переяславську осінь Кобзаря» – період справжнього творчого злету митця.

Восени 1845 року в Переяславі та у В’юнищах Т. Шевченко пише найкращі свої твори: «Наймичка», «Кавказ», «І мертвим, і живим…», «Холодний яр», «Давидові псалми», «Маленькій Мар’яні», «Минають дні, минають ночі», «Три літа». Ідеї, основні думки цих шедеврів української поезії завжди спрямовані в майбутнє, завжди сучасні та актуальні, завжди надихають і додають наснаги прийдешнім.

Виконуючи завдання Київської Археографічної комісії, Т. Шевченко в 1845 р. замалював архітектурні пам’ятки Переяслава. Збереглися його малюнки: «Вознесенський монастир», «Михайлівська церква», «Покровський собор», «Андруші» (два малюнки під цією назвою), «У В’юнищі», «Кам’яний хрест св. Бориса». Якось поет побачив, що А. Козачковський садив дерева. Т. Шевченко допомагав йому. Вони посадили дві акації в одну ямку, а їхні стовбури переплели між собою на знак вічної дружби. І Тарас сказав: «Хай родаються всі люди, як ці гілки». Ці дерева надали особливої привабливості садибі Козачковського. Переяславці з любов’ю зберігають ці акації, як живих очевидців великого Кобзаря.

Про Переяслав, архітектурні пам’ятки міста, переяславські наддніпрянські села, про гостинних друзів Т. Шевченко згадує в повістях «Близнецы» і «Художник», «Археологічних нотатках», у листуванні, поезіях, малюнках.

 

Інформація з офіційного сайту Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав».