«Шевченкоманія» 1939-го

Ольга Хорунжа

Луганський національний університет імені Тараса Шевченка

26 квітня 1939 року Наказом Президії Верховної Ради УРСР Ворошиловградському педагогічному інституту було присвоєно ім’я Тараса Шевченка. А чи знаєте ви, що 1939 рік було названо роком «шевченкоманії»?

З нагоди 125-річчя з дня народження Тараса Шевченка відбулися наступні урочисті заходи: у Москві та Ленінграді пройшли літературні вечори та були відкриті виставки; у Казахстані, де Шевченко був у засланні в 1850-1857 роках, його ім'ям назвали місто, район, сільраду, три школи, вулицю, рибрадгосп і навіть Форд на півострові Мангишлак; у Тбілісі вперше надрукували «Кобзар» грузинською мовою; поети Каракалпакії переклали тридцять один вірш й уривки з п'яти поем; газета «Правда» назвала Шевченка «великим сином українського народу, який підніс українську літературу до вершин, гідних народу з багатим історичним минулим».

18 червня 1939 року на могилі Кобзаря у м. Каневі було встановлено величний бронзовий пам'ятник й споруджено літературно-меморіальний музей. Погруддя великого українського поета було встановлено в місті Рівне у цьому ж році.

У травні 1939-го в Києві відбувся «шевченківський» пленум Союзу письменників СРСР. Ім’я великого українського поета в 1939 році отримав Київський національний університет. У закладі Тарас Шевченко працював після закінчення Петербурзької академії мистецтв як співробітник археографічної комісії в 1845-1846 роках. Того ж таки 1939-го року в парку Шевченка, навпроти Червоного корпусу Київського університету встановлено пам’ятник Тарасові Шевченку.

Під час освоєння Північного Кавказу альпіністи з Дніпропетровська піднялися на невідому вершину і назвали її на честь поета. 6 вересня 1939 року в м. Сталіно (нині Донецьк) було відкрито перший в Україні двозальний кінотеатр, названий на честь великого Кобзаря. Київська Академічна Опера (зараз - Театр Опери і балету України) також в цьому році отримала ім’я Тараса Шевченка.

Відкривали пам’ятник та музей Т. Шевченку 18 червня 1939 року. На - могилі керівники партії та уряду на чолі з Микитою Хрущовим, письменники та поети П. Тичина, М. Бажан, М. Рильський, О. Корнійчук, П. Панч, академіки Палладін та Калинович, аріхітектори – В.Кричевський та П. Костирко, правнуки Тараса Шевченка з села Кирилівки. Внизу, навколо могили – безмежне людське море.