17.08.2022 р. Етель Ліліан Войнич – авторка найдосконалішого перекладу «Заповіту» Шевченка

Серед англомовних інтерпретаторів Шевченка Войнич ‒ одна з найвизначніших літературних постатей, найобдарованіших поетично й музично.

Вона народилася 11 травня 1864 року. Майбутня письменниця була двоюрідною онукою географа Джорджа Евереста, на честь якого названо найвищу вершину планети, і донькою засновника Булевої алгебри, Джорджа Буля. Закінчила Берлінську консерваторію, відвідувала лекції зі слов'янознавства в університеті Берліна.

Досконало знала українську, польську (була одружена з польським революціонером Вілфрідом Войничем), російську. Української мови дівчину навчав Сергій Степняк-Кравчинський, письменник, революціонер-народник, який партизанив з італійськими карбонаріями. Етель Ліліан познайомилася з ним у Лондоні близько 1884 року, і він став прототипом Ґедзя в її однойменному романі (1897).

На початку 1890-х переклала англійською українські народні пісні («Ой горе тій чайці» ймовірного авторства І. Мазепи та інші), а також кілька шевченкових поезій.

1911 в Лондоні вийшла збірка Шевченкових поезій Войнич «Шість ліричних віршів», що включала «Заповіт», «Мені однаково, чи буду», «Минають дні, минають ночі», «Косар», «Минули літа молодії» (під назвою «Зима»), «Зоре моя вечірняя» (пролог до поеми «Княжна»).

Найкращі серед її перекладів ‒– «Заповіт» (найдосконаліший з усіх дотепер відомих двадцяти двох англомовних тлумачень), «Зоре моя вечірняя», «Мені однаково, чи буду». Безмежна щирість цих поезій проривається через переклад Войнич. Перекладачка зберегла багатство змісту й своєрідність стилю першотворів: прийом перенесення, повтори, мелодійність внутрішніх рим, риторичні звертання.

The Testament

Dig my grave and raise my barrow

By the Dnieper-side

In Ukraina, my own land,

A fair land and wide.

I will lie and watch the cornfields,

Listen through the years

To the river voices roaring,

Roaring in my ears.

When I hear the call

Of the racing flood,

Loud with hated blood,

I will leave them all,

Fields and hills; and force my way

Right up to the Throne

Where God sits alone;

Clasp His feet and pray…

But till that day

What is God to me?

Bury me, be done with me,

Rise and break your chain,

Water your new liberty

With blood for rain.

Then, in the mighty family

Of all men that are free,

May be sometimes, very softly

You will speak of me?

За матеріалами:
                                     https://vogue.ua/article/culture/knigi/etel-lilian-voynich-avtorka-naydoskonalishogo-perekladu-zapovitu-shevchenka.html 
                                     https://uk.wikipedia.org/wiki/Етель_Ліліан_Войнич
https://taras-shevchenko.storinka.org/my-testament-poem-of-taras-shevchenko-english-translation-by-various-translators.html